Бездіяльність одеських правоохоронних органів: історія одного звільнення
Я - колишній працівник правоохоронних органів, підполковник міліції в запасі. 27 листопада 2018 року слідчим Малиновського відділку поліції Хмельницького ВП м. Одеси ГУНП в Одеській області було зареєстроване кримінальне провадження № 120171601470002749, на підставі поданого державним виконавцем першого Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Заліпаєвим Ю.В. 15.11.2017 року Повідомлення про вчинення кримінального правопорушення за ст. 382 КК України. Вказане кримінальне провадження № 120171601470002749 перебуває на стадії слідства у слідчого Хмельницького ВП Костюк Є.В.
Провадження порушено щодо невиконання рішення суду від 12.07.2017 року у цивільній справі 521/21535/16ц. Суд визнав наказ № 101 від 21.11.2016 року про моє звільнення за ч. 1 ст. 40 КЗпП України незаконним, скасував його та зобов’язав НДЕКЦ поновити мене на роботі.
Варто зазначити, що моє звільнення 21.11.2016 проведене з грубим порушенням КЗпП (ст. 49-2 КЗпП, мені не було запропоновано вільних посад при скороченні). За моїм наступним позовом до суду № 521/21535/16ц про поновлення на роботі до НДЕКЦ 12.07.2017 року рішенням Малиновського районного суду м. Одеса наказ про моє звільнення від 21.11.2016 року був визнаний незаконним та скасовано, а також судом допущено негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі.
Ох, що тільки не робилося посадовцями Одеського НДЕКЦ МВС України для омани судових органів, створення штучних доказів нібито ухиляння мене від виконання судового рішення від 12.07.2017 про поновлення мене на роботі та запропонованого працевлаштування...
По прибутті в установу 25.07.2017 року мені надали перелік вільних посад, які мені пропонувалося зайняти, на одну із яких я погодився. Після цього мною під диктовку завідувача сектору було написано заяву про прийняття на роботу на вказану посаду. Та директор Костін О.Ю. не хотів навіть допускати думки про моє поновлення на попередній посаді. Хоча п. 6 частини першої ст. 40 КЗпП передбачено, що у випадку поновлення працівника за рішенням суду особа, яка обіймає цю посаду, звільняється навіть без погодження із профспілковими органами.
Наступного дня після написання мною заяви про прийняття на роботу мені було повідомлено, що я не поновлююсь на роботі, а надаю заяву у прийнятті на роботу заново, і зі слів співробітника Шаповаленка, маю зібрати повний пакет документів, серед яких довідка про відсутність судимості, медична комісія, автобіографія, копії всіх моїх документів, а це паспорти, дипломи, атестати, дані про батьків, і тільки після цього весь пакет документів буде направлений на Київ.
26.07.2018 всі заступники директора установи наклали свої резолюції про своє заперечення щодо мого прийому на роботу в установу. З вказаного вбачається, що керівництвом НДЕКЦ було сплановано «фарс з виконання вимог» ст. 49-2 КЗпП та фактичного виконання судового рішення.
Ця омана використовується керівництвом Одеського НДЕКЦ до цього часу - при створенні видимості про нібито виконання судового рішення.
Необхідність мого звернення до суду стали наступні події: 14.11.2016 року рішенням Малиновського районного суду м. Одеси по цивільній справі №521/13223/16-ц (суддя Поліщук І.О.) накази адміністрації Одеського НДЕКЦ МВС України про притягнення мене до дисциплінарної відповідальності були скасовані, мене було поновлено на посаді.
В моєму випадку, без поновлення мене на роботі, я був повідомлений Попередженням про наступне звільнення по п. 1 ст. 40 КЗпП України 14.11.20106 року, тобто не поновлений ні фактично, ні юридично на роботі за рішенням суду, я вже був попереджений про наступне звільнення! Вважаю, що вказане Попередження не має юридичної сили, тому що на час повідомлення мене про наступне звільнення я не перебував у трудових відносинах з установою, що свідчить, що вказана вимога закону про персональне попередження не пізніше ніж за два місяці адміністрацією ОНДЕКЦ не була виконана зовсім.
На час мого поновлення на роботі на посадах працівників відділу, де я працював до звільнення, працювали і працюють працівники, які мають менший досвід та кваліфікацію за фахом, ніж у мене однак, така процедура не була застосована до мене. Так, статтею 43 КЗпП передбачено обов’язкове отримання попередньої згоди на звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП первинної проф організації.
Однак, не зважаючи на те, що я є членом профорганізації, адміністрацією установи не було повідомлено профспілковий орган про намір мене звільнити за п. 1 ст. 40 КЗпП України та не було отримано на це згоди.
На підставі викладених мною фактів, та наданих на їх підтвердження документів та копій, судом 12.07.2017 було ухвалене рішення про визнання незаконним моє звільнення з роботи по п. 1 ст. 40 КЗпП України і поновлення мене на роботі в Одеському НДЕКЦ МВС України.
Що ж є першопричиною моїх митарств? Суть справи в тому, що я тривалий час проходив службу в органах МВС України (21 рік) та мав спеціальне звання - підполковника міліції. До 2015 року проходив службу в Одеському НДЕКЦ МВС України на посаді від експерта до заступника завідувача відділу. Після реформування системи МВС я був призначений на ту ж посаду службовцем.
У березні 2016 року у мене стався конфлікт з незадовго до цього призначеним на посаду Костіним О.Ю. 02.07.2016 року я був звільнений з роботи за п. 3 ст.40 КЗпП України - нібито за систематичне невиконання посадових обов’язків.
До цього часу - тобто вже протягом майже року з часу прийняття судом рішення - я ще не поновлений на роботі...
Руслан Новак-Кривчук
Публікації у розділі "Блоги" відображають винятково точку зору автора. Позиція редакції Інтента може не збігатися з позицією автора.
