27 листопада 2017 р. 15:47

Чи стане парк де Рибаса одеським Таксимом?

Чи стане парк де Рибаса одеським Таксимом?

Жителі міста сперечаються: чи є події навколо старовинного парку ознакою формування громадянського суспільства, чи це – лише прояв конфлікту інтересів бізнесменів.

... Ми з американською колегою Ханною Тоберн сидимо у затишному ресторанчику на Дерибасівській і говоримо про Одесу. Розповідаю про перспективу будівництва торгівельного центру на території закинутого багато років тому Літнього театру у самісінькому центрі міста – Міському саду. Ганна дивується:

- Я читала, що у вас нещодавно відкрився Стамбульский парк. Була здивована, адже саме в Стамбулі, на площі Таксим, чотири роки тому відбулися наймасштабніші за останні роки протести через плани побудувати ТРЦ у парку Гезі. А у вас будуть протести?

- Важко сказати. Одеса не так вже й часто протестує.

- Нам дивно це спостерігати. Американці вважають, що, якщо вони можуть зробити хоч щось, то обов’язково роблять. Дуже активно. А у вас є якась недовіра до самих себе. Ви не вірите у свої сили?

Складна розмова відбулася за декілька днів до 18 листопада – дня, коли близько двох тисяч містян все-таки вийшли на акцію протесту з вимогою дати Міському саду спокій. На жаль, акція переросла у сутички за участю поліції, після чого в Одесі почалися арешти протестувальників. Наразі одесити сперечаються: чи є події навколо старовинного парку ознакою народження і формування в місті громадянського суспільства, чи ж все це – лише прояв конфлікту інтересів крупних бізнесменів.

Хронологія подій

Аби неодеситам було зрозуміло, про що йдеться, зазначу, що Міський сад знаходиться біля Дерибасівської і був розбитий Феліксом де Рибасом (братом Йосипа де Рибаса) ще у 1803 році. За три роки, у листопаді 1806 року, він передав цю ділянку землі і молоді насадження у міську власність – звісно, безоплатно.

Більше як сто років потому на частині Міського саду, позаду приміщення тодішньої бібліотеки Рішельєвського ліцею (зараз – наукова бібліотека Одеського національного університету імені І. І. Мечникова), у радянські часи побудували Літній театр міської філармонії. Втім, ця територія вже досить давно перебуває у занедбаному стані, театр не працює, а його територія площею 0,3916 га опинилася в оренді.  

Влітку 2015 року громадська організація «Спільна мета» розпочала збір підписів з вимогою відновити роботу театру, але успіху петиція не мала. Влітку 2016 активісти ГК «Азов» і «Спільної мети» розташувалися на цій території і заявили, що мають намір реалізувати там соціальні проекти. Втім,  цього реалізовано не було, та й особливої активності серед одеситів у плані захисту Літнього театру як культурного майданчику не було.

Надалі, у вересні 2016 року, депутати Одеської міської ради проголосували за надання спільному підприємству «Солінг» дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення ділянки. За рік, улітку 2017-го, це підприємство отримує документи, необхідні для будівництва торгово-розважального центру. Втім, і цей факт, про який писали журналісти, не викликав обурення широкої громадськості. Але два тижні тому в соціальній мережі Facebook лідер громадської організації «Зелений лист» Владислав Балінський  опублікував акт обстеження зелених насаджень, який видала комісія міської ради на заявку власника СП «Солінг» Діамида Згонника. Згідно з цим документом, на Преображенській, 24 (адреса Міського саду) має бути видалено 109 одиниць дерев, чимала частка яких, за визначенням самої комісії, перебуває у задовільному або хорошому стані. Публікація цього акту викликала хвилю обурення у соціальних мережах та медіа, одесити почали закликати один одного не допустити знищення частини Міського саду на території Літнього театру та не допустити появи у серці міста чергового торгового центру, яких в Одесі, зокрема і в центрі, налічується десятками і сотнями.

Після цього, 18 листопада, містяни вийшли на мирну акцію протесту. За різними оцінками, в ній взяли участь до двох тисяч осіб – дуже солідна кількість людей, які мешкають у місті, що вкрай рідко виходить на мітинги. З самого початку акція позиціонувалася винятково як мирна, її учасники підготували жартівливі плакати та були налаштовані продемонструвати міській владі свою незгоду із забудовою парку. Втім, досить скоро протест переріс у сутички за участю співробітників поліції – з одного боку, та молодиків у капюшонах і балаклавах – з іншого. Під час сутичок поліція застосувала гумові кийки та дерев’яні палиці (потім одесити назвуть поліцейських з дерев’яними кілками джедаями) до учасників протестів, а подекуди (і це зафіксовано на численних відео) поліцейські били протестувальників ногами. У свою чергу, активісти силоміць зняли залізні ворота, які закривали прохід на територію Літнього театру та принесли їх до будівлі міської ради, розташованої неподалік від Міського саду, - як знак своєї незгоди із парканами, що закривають Одесу від одеситів. У сутичках дісталося поліцейським очільникам: так, всі ЗМІ облетіли світлини начальника Головного управління поліції в Одеській області Дмитра Головіна із закривавленою головою, а начальник патрульної поліції Юрій Рибак навіть опинився у лікарні через отримані травми. Крім того, кількість поліцейських, які, за офіційними даними самої поліції, постраждали під час протистояння у парку, стрімко зростала з кожним днем, вирісши до 26. Водночас учасники акцій протесту, які теж немало отримали кийками, палицями й ногами, про свої травми в офіційний спосіб не заявили, пояснивши це тим, що, мовляв, не личить чоловікам скаржитися на синці. Однак уже за декілька днів після подій з’ясувалося, що тепер активісти відповідатимуть за синці і гематоми поліцейських…

60 діб і 600 тисяч

За декілька днів після протестів місто облетіла звістка: силовики прийшли з обшуками додому до одного з лідерів акції, представника руху «Вуличний фронт» Дем’яна Ганула. З’ясувалося, що йому інкримінують правопорушення, передбачені ст. 294 Кримінального кодексу  – «заклики і організація масових заворушень». 23 листопада Приморський районний суд Одеси обрав активісту запобіжний захід у вигляді утримання під вартою строком на 60 днів без права внесення застави. Рішення суду викликало серйозне занепокоєння серед активістів, адже, як стверджують десятки свідків, Дем’ян не брав участі у сутичках та не застосував силу, а з представниками поліції, зокрема і з її очільником Д. Головіним сперечався лише на словах. Того ж дня у соцмережах розпочався флешмоб, учасники якого почали заявляти, що просять притягнути до відповідальності за цією ж статтею КК і їх – як «співучасників заворушень».

А вже наступного дня, 24 листопада, до СІЗО потрапив ще один лідер протестного руху, колишній очільник місцевого осередку «Правого сектору» Сергій Стерненко. Йому суддя Приморського райсуду обрав запобіжною мірою теж 60 діб під вартою, але з можливістю застави у розмірі 600 тис. грн. І вже в суботу, 25 листопада, голова Одеської облдержадміністрації Максим Степанов публічно заявив, що самотужки внесе необхідну суму. Найцікавіше, що С. Стерненка підозрюють не лише в організації заворушень, а й в нанесенні побоїв особисто Д. Головіну. Сам очільник обласної поліції вже дав необхідні свідчення, згідно з якими активіст начебто вдарив поліцейського по коліну. Втім, ця версія силовиків викликає одночасно обурення і жарти учасників акції 18 листопада, адже жодних відеодоказів поліція поки що не надала, а активісти не можуть пригадати, щоб С. Стерненко бив головного поліцейського області.

Зрада чи перемога?

Поки в місті тривають суди та апеляції за обома справами, одесити проводять на території Літнього театру суботники і «недільники», прибираючи сміття та поступово облаштовуючи там арт-простір для митців. Активісти закликають дизайнерів і незалежних архітекторів розробити проект майданчика для вільного використання його діячами культури, прагнучи перетворити цей куточок парку на місце для культурного відпочинку.

Тим часом блогери, журналісти, лідери громадської думки активно сперечаються щодо того, чи дійсно події, які сколихнули місто, є проявом зростання громадянського суспільства – з одного боку – та свавілля силовиків і влади – з іншого, чи ж сутички – просто результат конфліктів двох забудовників.

«Беззаконня поліції у відповідь на свавілля вулиці – це за гранню розумного. Цей випадок сьогодні перекинув, поклав на лопатки всю правоохоронну систему України. Поліція, прокуратура, СБУ, НАБУ і інші КУ-КУ пояснювали зволікання із затриманнями запеклих лиходіїв необхідністю ретельного збору доказів. Мотивували неможливістю «закривати по бєспрєдєлу», посилаючись на правовий характер нашої держави. Сьогодні генерал Головін і суддя Іванов дезавуювали загалом резонні виправдання своїх колег. І покарані вони повинні бути і за це. Негайно. У правовому полі. За невідповідність посади і зраду присяги. Це не просто свавілля. Це зрада інтересів країни», – впевнений журналіст, учасник громадської розслідувальної «Групи 2 травня» Володимир Саркісян.

Чимало дописувачів зауважують, що у місті є неоднозначне ставлення до фігур Стерненка та Ганула, які не раз брали участь у різноманітних акціях протесту, є фігурантами інших кримінальних розслідувань та, зокрема, були помічені в тому числі і в блокуванні міських судів та акціях, спрямованих на здійснення тиску на правоохоронну систему. Виникає й питання, чи не є їх неочікуваний арешт за участь у подіях, де вони навряд чи вчиняли незаконні дії, помстою за попередні вчинки:

«Знаєте, у мене немає жодного пієтету до екс-керівника «Правого сектору» в Одесі Сергія Стерненка. Більше того, на 90 відсотків ми опоненти. Наші батли багато хто спостерігав і в Фейсбуці, і живцем, починаючи з часів одеського Майдану. Потім Сергій збирався кидати мене в сміттєвий бак і купа людей мені розповідали, як «вирішували питання мого не вкидання». Різне було… Так от, не будучи в захваті від діяльності Стерненка, я все одно вибираю його, а не «бариг» з Одеської міської ради на чолі з мером. Розуміючи всю відповідальність, я все одно вибираю Стерненка, а не «респектабельних» бізнесменів, вчорашніх злочинців. Не поділяючи повністю методів, я все одно вибираю Стерненка, а не безпринципних пристосуванців, які закликають не розхитувати човна, тому що качка їм заважає продовжувати свої брудні оборудки. Коли немає справедливості і закон використовується як дишло, завжди приходять Стерненки… Ті, хто знову став домінувати в місті і дерибанити його вже від імені громади, прийшли до влади на плечах таких, як Стерненко. Спочатку вони сиділи, як миші під віником і молилися, щоб їх не чіпали. А зараз вони осміліли. Місто грабується шаленими темпами. Можливо тому, що інстинктивно розуміють власний кінець. Рано чи пізно… А Стерненко – один із тих, хто не пустив в місто «русскую весну», – вважає відома журналістка Зоя Казанжі.

Схожу думку висловила і правозахисниця Тетяна Герасимова:

«Перше, що я хочу сказати з приводу того, що «закрили» Дем'яна Ганула і Сергія Стерненка, – я не бачу ніяких підстав для того, щоб відправляти їх в СІЗО. Підозра в організації масових заворушень не витримує ніякої критики з однієї причини –з точки зору Кримінального кодексу те, що сталося в Літньому театрі 18 листопада, не було масовими заворушеннями. І я думаю, адвокати це доведуть… Я дуже негативно ставлюся до акцій Стерненка в театрах і концертних залах, до блокування Малиновського суду, коли там розглядалася «справа 2 травня»… Друге. Хлопці-«патріоти», а ви, коли виконували брудні завдання прокуратури і поліції з блокування залів суду, коли влаштовували «масові заворушення» в Малиновському суді і 18 вересня під Іллічівським судом, наївно вирішили, що тепер у вас індульгенція на вседозволеність? Ви не розуміли, що потім вони вас почнуть закривати, тому що знадобиться скомпрометувати громадянське суспільство Одеси, що вимагає додержання законів від міської влади?.. Пригадую один епізод у дворі Іллічівського суду. В той день Пановський кричав під вікнами суду і кидався яйцями. Один із адвокатів, що захищає сепаратистів, меланхолійно пускаючи кільця тютюнового диму, вимовив: «Давай-давай, хлопчику, старайся, через півроку ти будеш моїм клієнтом». Минуло всього два місяці. Батьківщина кине тебе завжди, синку», – гірко зауважує вона.

Крім того, що влада намагається дискредитувати протести містян намаганням виставити активістів злочинцями у балаклавах (до речі, поки що затриманих серед тих невідомих, які пускали сльозогінний газ та били людей, – нема), чимало суперечок точиться навколо самих протестів. Слід пояснити, що в Одесі вже досить тривалий час відбувається протистояння між міською владою та одним з найбільших забудовників, бізнесменом Аднаном Ківаном. Наразі опоненти захисників Міського саду зауважують, що висотні житлові комплекси компанії «Кадорр», яка належить А. Ківану, спотворили чимало одеських вулиць, зокрема і її центр. Однак протестні акції проти забудови історичного центру якщо й були, то дуже нетривалі й нечисленні. З іншого боку, споруджувати торговий центр на території Літнього театру збирається Д. Згонник, який вже отримав чимало міської землі під забудову, а його діяльність ЗМІ так активісти безпосередньо пов’язують з бізнесменом Володимиром Галантерником. Цей підприємець діє в Одесі вже чимало років і вважається дуже близьким до чинного міського голови Геннадія Труханова. Тож нинішнє протистояння скептики називають проявом конфлікту між Ківаном і Галантерником. Втім, ця версія зазвичай викликає посмішку у одеситів, які вже більше тижня прибирають сміття і занедбаному Літньому театрі і виходять на мітинги на підтримку Міського саду.

Доки грім не вдарить…

Як би там не було, але лише після 18 листопада справа із можливою появою ТРЦ в Міському саду набула не просто величезного розголосу, а й правове продовження. Вперше за багато років байдужого ставлення до цієї території «опритомніли» прокуратура і обласна влада. Минулого тижня, вже після протестів, прокуратура Одеської області звернулася до суду з вимогою визнати протиправними дії міської влади щодо видачі дозволу на проведення будівельних робіт, а саме будівництва адміністративної будівлі з торговими приміщеннями та інфраструктурою по вул. Преображенська, 24.

Крім того, 24 листопада Консультативна рада з питань охорони культурної спадщини Одеської області проголосував за зміну меж пам'ятки архітектури і містобудування місцевого значення – Міського саду. На засіданні ради серед іншого, пояснили, що, відповідно до документів початку XIX століття, до складу Міського саду входила і територія збудованого пізніше Літнього театру, тож ця земельна ділянка є частиною парку.

З’ясувалося, що й позиція Міністерства культури – на боці протестувальників. У його листі на адресі СП «Солінг» зауважується, що правових підстав для погодження будівництва ТРЦ на території комплексної охоронної зони історичного центру Одеси у міністерства нема.

Наразі протести в Одесі ще не скінчилися, питання можливої забудови Літнього театру не вирішено, але шалька терезів поки що схилилася на користь парку де Рибаса. Що ж стосується громадянського суспільства, то навряд чи його існування і розвиток у місті викликає сумніви. Питання лише у тому, аби якомога більше одеситів брали участь у житті власного міста.

Євгенія Генова для газети "День"

Поділитися