12 лютого 2024 р. 22:57

Допомога окупованим Олешкам: як українські волонтери підтримують жителів лівобережжя

Олешки після підриву Каховської ГЕС. Фото: AP Photo

(Олешки після підриву Каховської ГЕС. Фото: AP Photo)

"Ми воюємо за людей, які чекають на звільнення", - з таких слів розпочинається наше спілкування з волонтером Андрієм Книгою. Разом з сестрою, Олександрою Книгою, вони заснували Благодійний фонд "КРИЛА ФУНДЕЙШН", щоб підтримати жителів тимчасово окупованого міста Олешки. Спочатку волонтери працювали "тихо", аби не привертати зайву увагу російських військових. Та після катастрофи на Каховській ГЕС масштаби та об’єми потреб людей зросли у рази. 

Олешки були затоплені на 80%

До повномасштабного вторгнення Андрій Книга разом з родиною проживав у місті Олешки, де мали базу відпочинку посеред ліса. А його сестра, Олександра Книга, була відомою херсонською дизайнеркою. Та після викрадення російськими військовими їх батька і переслідування всіх членів сім’ї – вони були вимушені евакуюватися на підконтрольну територію України. 

"В окупації залишалися наші знайомі, від яких ми дізнавалися як погіршується ситуація у місті. Ми почали потрохи підтримувати людей. Робили це дуже тихо, щоб не привертати увагу росіян. Але після підриву греблі ситуація стала настільки жахливою, що про лівий берег необхідно було кричати. Часу зволікати не було, ми почали допомагати місцевим жителям більш активно, так утворився фонд", - згадує Андрій Книга.

Фото з  особистого архіву Олександри Книги

В першу добу катастрофи волонтери створили телеграм-канал "Евакуація. Лівий берег". Разом з однодумцями шукали човни і паливо для активістів, які були на місці, аби врятувати людей з водяної пастки. Рівень затоплень в окремих районах Олешків сягав двоповерхових будівель, а швидкість потоку була такою, що місто пішло під воду буквально за годину. Змерзлі, голодні та налякані люди були вимушені по кілька днів виживати на горищах і дахах в очікуванні на порятунок. 

"На щастя, з моменту деокупації Херсона в Олешках пробиваються сигнали українських мобільних операторів, тож люди мають можливість зв’язуватися з рідними по той бік Дніпра. Таким чином ми дізнавалися адреси та скоординували добровольців для допомоги. Під час катастрофи не затопило тільки 20% міста, центр, туди і звозили врятованих. Було складно, адже російські військові відбирали човни для власних потреб. Також періодично тривали обстріли міста", - говорить Олександра Книга.

Водночас із цим постало питання розселення людей та забезпечення їх речами першої необхідності. З об’ємами потреб власними силами команда вже не змогла справлятися, тому вони відкрили збір коштів. Зазначають, донати шли від людей з усіх куточків України та закордону, допомагали й інші благодійні організації. Тож вже за кілька днів волонтерам вдалося зробити першу велику закупку продуктів харчування, засобів гігієни, корму для тварин та провести роздачу близько 550 гуманітарних наборів. 

Зміна локацій та приховування імен

На сьогодні команда KRYLA продовжує дотримуватися напрацьованої схеми. За допомогою інтернет-додатків відбувається переказ коштів волонтерам на лівому березі, далі гривні обмінюють на рублі через "мінял". Курс одна гривня до двох рублів. Тільки потім є можливість зробити закупівлю продуктів харчування в сусідніх населених пунктах, наприклад в Новій Каховці чи Великих Копанях. А ось засоби гігієни та медикаменти доводиться замовляти в Криму, адже там ціни значно дешевші. 

"В Олешках працює усього декілька крамниць, але асортимент там зовсім скудний. Також діє ринок, куди привозять продукцію жителі сусідніх сіл. Ціни, як ви розумієте, ніхто не контролює і вони завищені у 2-3 рази. Що ж стосується аптек, то діючих в місті немає", - розповідає Андрій. 

Натомість заявок на допомогу з кожним днем команда отримує все більше. Наголошують, попри пережите – в місті досі залишається чимало людей, більшість з яких пенсіонери. Зважають волонтери і на категорію маломобільних чи тих, хто не може прийти за пакунком самостійно. В цьому випадку вони здійснюють адресну доставку. 

Загалом, за 9 місяців роботи вдалося роздати близько 3 000 гуманітарних наборів. При цьому, кожен з пакетів розрахований на 2-3 дорослих людей. 

Фото з  особистого архіву Олександри Книги

"Намагаємося почути та підтримати всіх. Якщо продукти харчування та засоби гігієни формуємо в набори більш-менш однаковими, то ліки доставляємо індивідуально. Усе доводиться робити приховано, адже російські військові регулярно прочісують місто у пошуках проукраїнських людей. Саме тому наших волонтерів там не світимо, а адреси постійно змінюємо та не називаємо публічно. Був випадок: у соціальній мережі хтось виклав допис, де буде наступна роздача нашої допомоги. Ми змінили локацію. А в той день та час окупанти обстріляли це місце. Не вірю, що це збіг", - зазначає Олександра.

Попри таку обережність запобігти втрат команді не вдалося: кілька разів окупанти відбирали поставку товару на в’їзді в Олешки, а один з їх складів вигорів внаслідок потрапляння снаряда. Та найбільшою трагедією для фонду стала загибель одного з волонтерів.

"Вона знаходилася у гуманітарному хабі час прильоту. Поранення було осколковим і не тяжким. Її доставили до Скадовська, ми думали, що все буде добре. Проте наступного дня нам повідомили, що вона загинула через нестачу крові. Тобто в лікарнях на окупованих територіях немає найелементарніших речей для порятунку людей", - ділиться Андрій Книга. 

Про ситуацію в місті

Завдяки своїй роботі Андрій та Олександра отримують актуальну інформацію про ситуацію в тимчасово окупованих Олешках. За їх словами, з моменту підриву греблі в місті немає води, а це вже 9 місяців. Питну воду привозить окупаційна влада або вдається набрати у свердловинах приватних будинках. Так само і з електропостачання, в деяких районах воно відсутнє по 3-5 місяців. 

"Аби світло з’явилось хоч на кілька днів – місцеві намагаються його самостійно лагодити, з’єднують ті дроти. Та після чергових обстрілів воно знову зникає. Людей рятують генератори, які вони перероблюють на роботу від природного газу. Місцеві діляться один з одним всім, так і виживають", - пояснює Андрій Книга. 

В свою чергу Олександра Книга додає: "Олешки – це гаряча точка. Місто постійно під обстрілами, при цьому з двох сторін. Російські військові стріляють з одного району міста по іншому, звинувачуючи в цьому ЗСУ. А ще окупанти ховаються серед житлових кварталів, тому нашим доводиться їх там якось знешкоджувати".

Олешки. Фото: Getty Images

Через це жителі Олешків намагаються виходити на вулиці лише у разі важливих потреб. В основному, де кипить життя – ринок. Однак й там місцевим необхідно бути дуже обережними. Російські військові перевдягаються у цивільний одяг та відстежують про що спілкуються люди. Також вони влаштовують раптові перевірки документів та телефонів. У разі виявлення українських сімок – можуть їх зламати, а за відсутності російського паспорта ставлять чимало "додаткових питань", аби змусити людину піти його взяти. 

"Це виживання кожен день та ніч. Місцеві дуже втомлені, ще й в умовах зими їх настрій погіршився. Однак вони продовжують вірити й надіятися у звільнення лівого берега. І коли вони отримують допомогу від нас, українських волонтерів – розуміють, що про них не забули. Таким чином наша команда та всі, хто долучається до зборів надають їм сил триматися. І це вкрай важливо!", - наголошує Олександра.
 

Яна Самко

Поділитися